Дві війни і одні вибори

Внутрішньополітична боротьба у США продовжується. Популярність республіканців зростає, зокрема і в світлі останніх подій на Близькому Сході. Це все прямо впливає на Україну. Чого очікувати від американців? Розмірковує Яна Слєсарчук

Рогатий хлопець або Шаман Кьюанона - навіть тим, хто не стежив за американською політикою, знайомі фото напівоголеного молодика, який на початку 2021 року натхненно штурмував Капітолій. Відсидівши за це півтора роки у в’язниці, тепер він збирається балотуватися в Конгрес. І він не перший: торік обратися до американського парламенту намагалися понад півсотні людей, які брали участь у найтемнішій події в історії сучасних Сполучених Штатів. 

Проти Дональда Трампа, головного республіканського кандидата у президенти на виборах наступного року, висунули девʼяносто одне обвинувачення у чотирьох кримінальних справах. Він в прямому ефірі на очах у мільйонів підбурював американських громадян захистити своє незаконне бажання залишитися при владі. В наступні дні після штурму Капітолію від Трампа відсторонилися майже всі колишні соратники. Усім здавалося, що він більше ніколи не повернеться до великої політики, бо в країні, яка роками називає себе першою демократією світу, посягнув на святе.

Минуло три роки - і у Трампа непогані шанси обратися президентом знову, адже американське законодавство цього прямо не забороняє. Він обіцяє за добу закінчити російсько-українську війну, його найближча група підтримки не гребує жодними фейками про Україну і півтора роки активно їх розкручує. Це вже призвело до того, що Палата представників Конгресу, де республіканці зараз мають більшість, заблокувала проект про чергове виділення грошей на допомогу Україні, від’єднала його від військової допомоги Ізраїлю і збирається прив'язати до власних ініціатив посилення безпеки на кордоні з Мексикою. На відміну від 2016 року, коли ніхто в Європі не вірив у можливість перемоги Трампа, зараз уже добре знайомі з ним європейські лідери вимушені готуватися до цього стихійного лиха заздалегідь. Зокрема й у тому, що стосується грошей для України. Однак чи вистачить у європейців на те, аби компенсувати відсутність американської сталої підтримки, єдності та внутрішнього ресурсу - велике питання.

Ті, кому на цьому етапі американська політика здається чорно-білою, з чітко окресленим “злом” і так само очевидним “добром”, можуть звернути увагу на те, яка партія гучніше вимагає від Ізраїлю “просто припинити стріляти”, закликає бойкотувати мережу Старбакс за те, що ізраїльські кав'ярні мережі оголосили про переведення двотижневого виторгу Ізраїлю (а значить “спонсорують війну”), а також толерує на протестах відверто антисемітський слоган “from the river to the sea Palestine will be free” (який несумісний з існуванням держави Ізраїль). Це пов'язано з потужно розвиненим (особливо в академічних середовищах західних держав) дискурсом деколонізації, в рамках якого ізраїльтяни - це “імперіалістично-колоніальна сила”, а палестинці мають право на боротьбу проти загарбників. І в крайніх проявах (яких, варто зауважити, все ж соромиться більшість прихильників дискурсу) доходить фактично до виправдання дій палестинських терористичних угруповань.

Влаштувавши бійню 7 жовтня, ХАМАС прямо чи опосередковано вдарив не тільки по кожному ізраїльтянину в країні і за її межами, а ще по рейтингу американського президента Байдена. Перший місяць ізраїльської війни в Секторі Газа Байден беззастережно підтримував Ізраїль, наголошуючи, що він має право захищати себе, і Вашингтон не диктуватиме, як саме це слід робити. А також звертав увагу на те, що цифри, які світова преса щодня цитує як втрати серед мирних палестинців, і які розповсюджує міністерство охорони здоров”я Сектору Гази, це насправді цифри, які приходять від ХАМАСу, бо угруповання беззастережно контролює цю територію з 2006 року.

Це, разом зі щоденними бомбардуваннями Сектору Гази, відеонаслідки яких щодня ширяться світом, помітно зашкодило Байдену. За місяць в його здатності адекватно справлятися з близькосхідним питанням розчарувалися сім відсотків американців, для передвиборчого сезону це немало. Звісно, мусульманський електорат демократів не голосуватиме за Дональда Трампа, але може просто проігнорувати вибори, якщо не відчуватиме, що в списках є кандидат, який представляє його цінності. Так вже було 2016 року: саме небажання демократичного електорату приходити на дільниці призвело до перемоги Трампа.

Це не повинно подобатися, але це факт: в критичний для існування України як держави момент, коли вона робить усе, аби рухатися в бік демократії, стабільні демократії переживають екзистенційну кризу. Дослідження останніх років демонструють парадоксальне зростання “втоми від демократії” в країнах розвиненої демократії. Саме тому в західноєвропейських країнах зростає підтримка праворадикальних партій, а американська республіканська партія змушена враховувати конспірологічні теорії альтернативних правих - бо поміркованість останніми роками не додає відсотків у передвиборних рейтингах. Починаючи з весни, провідні ліберальні ЗМІ в Сполучених Штатах щодня перегрівали очікування від українського літнього контрнаступу, зокрема і для того, аби утримувати на цій темі фокус уваги (ще і тому, що українська влада зробила для цього все можливе). Саме через це перегріте очікування так потрібної демократам для рейтингів яскравої перемоги, останні статті сповнені розчарувань і похмурих прогнозів. І війна, яку Росія розв’язала, напавши на Україну, і конфлікт на Близькому Сході, і втрачена можливість через нього домовитися з Саудівською Аравією, відтиснувши з регіону Китай - на все це у чинної демократичної влади (як і у реальності) немає швидкої і простої відповіді.

На відміну від президента Байдена (як і будь-якого поміркованого республіканця), Трамп (як і рогатий кандидат в Палату представників від штату Аризона, як і будь-який європейський популіст, візьміть хоча б угорського Орбана чи словацького Фіцо), готові швидко відповідати на що завгодно. І найгіршою реакцією на це з українського боку буде пошук власних швидких відповідей та зростання місцевого популізму в той час, коли на карті для нас стоїть - виживання.