Яна Слєсарчук: ХАМАС напав на Ізраїль. Ізраїль бомбить Сектор Газа. Чому це вигідно Кремлю?

Стовпи чорного диму на тлі синього неба. Розстріляні в машинах люди. Полонена військова, яку тягнуть до позашляховика, знімаючи на камеру. Сива, захоплена зненацька бабуся, якій палестинський бойовик перед тим, як фільмувати, поклав до рук автомата. Зухвалі ранкові заяви ХАМАСу про 5 тисяч випущених по ворогу ракет. Штурм ізраїльського кордону - під землею, водою і навіть з повітря. І навіть обрана дата - 50 річниця переможної для Ізраїлю війни. Все це - від чого і всередині Ізраїлю, і далеко за його межами перехоплює подих - має на меті одне. Це блискуча - на жаль, блискуча - психологічна операція, ціллю якої є не лише Ізраїль.

Головне питання світових експертів - воно сотні разів звучало протягом дня з ізраїльських екранів, газет і соцмереж, його обговорюють і в Західній Європі, і за океаном: яким чином ізраїльська розвідка, одна з найпотужніших спецслужб світу, могла прогавити підготовку цього скоординованого наступу. 

ІНФОРМАЦІЙНА СПЕЦОПЕРАЦІЯ

Адже ще в 2014 році колишні співробітники підрозділу радіоелектронної розвідки, або підрозділу 8200 хвалилися низці західних медіа, як розроблені ними мережі дозволяють ідентифікувати потенційних інформаторів на Палестинських територіях. Вербуванням роками займалися і в ізраїльських в'язницях. Тож якщо нездатність Залізного куполу впоратися із двома з половиною тисячами ракет водночас жодного експерта не здивувала, бо його відносна ефективність напряму пов'язана із кількістю (зазвичай невеликою) і потужністю (зазвичай низькою) снарядів, якими обстрілюють Ізраїль, - то неспроможність ізраїльських спецслужб своєчасно знешкодити настільки масштабну операцію вразила усіх без виключення союзників Ізраїлю, не кажучи вже про його громадян.

Немає українця, якому не знайоме питання “хто розмінував Чонгар?”, а відтак нікого тут не здивує, що за лічені години російськомовні соцмережі заповнила теза: уряд прекрасно знав, що ХАМАС готується до нападу, просто мовчав. В будь-якій панічній ситуації людям притаманно шукати раціональні пояснення, чому так сталося, і це найродючіший ґрунт для конспірологічних теорій. Історик і журналіст Шимон Бріман, з яким ми сьогодні їх обговорювали, вважає, що схильність людей вірити в цю версію коріниться у створених - часто самим Ізраїлем - легендах про всемогутність своїх спецслужб. В реальності ж - Ізраїль стерігся допомагати Україні зокрема й тому, що пам'ятав про зв'язки Росії з ХАМАСом та Іраном і сподівався, що нейтралітет допоможе. Виявилося: стратегія нейтралітету не спрацювала. Росіяни відверто глузують в соцмережах.

ПРАВО НА САМОЗАХИСТ

В дипломатичній мові є роками усталені вирази, кожен конфлікт - породжує нові. Є ті, що нас відверто дратують з 2014 року - про “глибоке занепокоєння”. Є ті, до яких ми настільки звикли з часів повномасштабної війни, що вже сприймаємо за належне (а дарма), скажімо “підтримуватимемо Україну стільки, скільки це буде потрібно”. Схожими висловами дипломати реагують і на числені спіралі близькосхідного конфлікту, один стосується Ізраїлю і вживають його далеко не завжди, звучить він так: Ізраїль має право захищати себе (ми його, до речі, теж нерідко чуємо на свою адресу). У такий спосіб країна, яка вживає цей вислів, сигналізує: військову відповідь Тель-Авіва на те, що сталося, не вважатимуть надмірною, бо в Хартії ООН зафіксовано право держави на самозахист в разі нападу. І тепер, доки Британія, Німеччина, Сполучені Штати, Нідерланди, Україна - рішуче засуджують терористичний напад на Ізраїль і наголошують, що той дійсно має право на самозахист, доки півднем Ізраїлю досі носяться палестинські бойовики, вбиваючи людей і захоплюючи десятки заручників - кількість жертв, поранених і полонених на момент написання цієї статті продовжує зростати щогодини  - Росія закликає обидві сторони негайно припинити ескалацію. 

А провину за те, що сталося покладає на Захід, який заблокував Росію як посередника у вирішенні близькосхідного питання.

ГРА З НУЛЬОВОЮ СУМОЮ

В теорії ігор ситуацію, де двоє чи більше суперників мають протилежні цілі, себто не можуть одночасно досягти бажаного, називають “грою з нульовою сумою”. Цим виразом для кожного, хто не знайомий з історією близькосхідного конфлікту можна описати стосунки ізраїльтян та палестинців, а якщо ширше - то ізраїльтян і всі арабські держави, які стали сусідами новоствореної після Другої Світової держави. Канадійський історик Ніл Каплан, автор кількох книжок про протистояння Ізраїлю та Палестини, зокрема «The Israel-Palestine Conflict: Contested Histories», називає цей довготривалий конфлікт “земельною суперечкою з додатковим релігійним виміром”, в якій кожна зі сторін - протягом кількох поколінь - вважає себе жертвою. Ізраїль не може дозволити собі програти, бо в цьому випадку його не стане - як держави. Так само вважають і палестинці.

Ще одна гра з нульовою сумою - це міжнародна повістка. Те, що знаходиться на перших шпальтах світової преси, те, що обговорюють виборці в кожній з країн, які ще торік об’єдналися в коаліцію допомоги Україні. Якщо розглядати цей процес с російської точки зору в час, коли Кремлю вкрай необхідно домогтися заморозки конфлікту, примусити Київ до переговорів (сигнали про це неодноразово надходили з Росії починаючи з літа) - то немає кращого способу домогтися цієї мети, ніж прибрати Україну з порядку денного. Перемкнути світову увагу на інший конфлікт. Навіть якщо забути про те, що представники ХАМАСу, який Росія так і не оголосила терористичним угрупованням, - регулярні гості в Кремлі, - нова війна на Близькому Сході вкрай вигідна Путіну. 

УДАР ПО СОЮЗНИКАХ

Хоча Сполучені Штати були і залишаються ключовим партнером Ізраїлю - без їхньої фінансової і військової допомоги саме існування Ізраїлю опиниться під загрозою - у американців є кардинально різні точки зору на близькосхідний конфлікт, і це проявляється у спілкуванні Тель-Авіва з різними президентами США. Приміром за часів Барака Обами ці відносини помітно погіршилися, бо він, за власними твердженнями, намагався “відкрити нову сторінку” у стосунках із мусульманським світом, вимагав від Ізраїлю пристати на концепцію “дві держави для двох народів”, критикував ізраїльські забудови в Східному Єрусалимі та на Західному березі річки Йордан (які мали за проектом відійти палестинцям) та намагався примусити Ізраїль повернутися до кордонів 1967 року. Нетаньяху у відповідь - тоді він теж був прем'єром - заявив, що Обама марить ілюзіями, і різко розкритикував ядерну угоду з Іраном в 2015 році. Ще за рік Сполучені Штати вперше за сорок років не скористалися правом вето в радбезі ООН під час обговорення резолюції, яка б засуджувала ізраїльську забудову на Західному березі - відтак резолюцію ухвалили. 

За Трампа - стосунки двох країн набагато потеплішали, адже ізраїльська діаспора давала йому чимало голосів і пожертвувань, відтак - саме за його каденції американське посольство в Ізраїлі переїхало до Єрусалиму, що викликало бурхливі заворушення серед палестинців, які вважають місто своїм.

Тепер Байден - знаходиться на старті нової передвиборчої кампанії. І так сталося, що помітна частина його виборців - підтримують палестинців. В американських університетах популярна точка зору про боротьбу палестинців (як корінного населення) з наслідками колоніалізму (людей, що приїхали пізніше, а відтак мають поступитися), знову ж таки - сучасна, обладнана за останнім словом техніки армія Ізраїлю викликає менше співчуття, ніж бідне населення Сектору Гази, а ХАМАС роками користується цим, розставляючи свої пускові установки поближче до лікарень і шкіл. Відтак кожен удар у відповідь, яким би точним він не був - забирає десятки мирних життів, і знову викликає осуд.

Тому зараз президент Сполучених Штатів перебуває між двох вогнів. І підтримавши, і не підтримавши Ізраїль - він однозначно зазнає критики, причому як від республіканців, так і від власного демократичного табору.

Це також не сприятиме зосередженню на допомозі Україні.

ГЛОБАЛЬНА ВІЙНА

Військове крило Хамасу, що протягом дня активно поширює відео знущань над цивільними і військовими, на які ми свідомо не станемо давати тут посилань, вихваляється нападами на понад півсотні локацій, серед них - ізраїльська військова база Раїм. Вони заявляють, що заручників набрали достатньо, аби вести переговори про звільнення абсолютно всіх ув'язнених палестинців з ізраїльських в'язниць. Серед військових оглядачів лунають побоювання, що заручниками можуть прикриватися від спроб ізраїльських військових атакувати Сектор Газа та провести там повноцінну військову операцію. Наступними годинами ця ситуація лише ескалюватиме, як збільшуватиметься і обурення всередині Ізраїлю. Адже атаку терористи здійснили в найзручніший момент політичної нестабільності, коли проти вчергове обраного прем'єра Біньяміна Нетаньяху, який збирався переписувати конституцію в зручний для себе спосіб, аби врятуватися від судового переслідування, збиралися масштабні протести. Іран і Хезболла уважно спостерігають за розвитком подій, готові підключитися до повномасштабної війни, якщо побачать шанс на успіх. Відтак ціною однієї успішної терористичної операції світ опинився за крок до глобальної війни на Близькому Сході, аналогів якої нинішнє покоління ще не бачило. Не один день піде на те, аби зрозуміти причини найбільшого в історії провалу служб безпеки Ізраїлю, адже таку масштабну, скоординовану операцію треба було планувати тижнями - і спромогтися не допустити жодних витоків. І зараз не важливо, чи грала Росія в її підготовці активну роль, - в будь-якому разі вона радо скористається наслідками.