Крим: стратегічна мета російсько-української війни

Чому Кримський півострів стоїть в центрі геополітичного конфлікту між Росією та Україною, пояснює Іззет Енюнлю

Важливість Криму для Росії та України не лише символічна. Від його повернення залежать національна безпека та економічний розвиток України. Кримський порт Севастополь (Ак'яр) надає російському Чорноморському флоту можливість контролювати берегову лінію та порти України. Крім того, Крим є природними воротами до Азовського моря. Крим також став центром російської військової діяльності та базою для російських військово-повітряних сил для атак на Чорне море та Україну. Україна завжди наголошувала, ще з часів російської анексії у 2014 році, на необхідності повернення Криму та інших незаконно анексованих територій.

Наразі Україна проводить контрнаступ у Кримському напрямку, який включає прорив першої з трьох ліній оборонних споруд. Захоплення стратегічного міста Токмак на Запоріжжі є ключовим завданням. Після захоплення Токмаку Україна отримає контроль над ключовою залізницею, яка з'єднує Крим зі східною Донеччиною. Додатково, завдяки артилерії та ракетним системам великої дальності, Україна зможе контролювати трасу (М14), яка з'єднує Одесу з російським кордоном на схід від Маріуполя. Однак важкі оборонні позиції росіян в Токмаку ускладнюють його захоплення.

Крім того, на півдні України існують ще два напрямки, де тривають атаки на російську оборону, але поки не можна вважати їх проривами. Загалом цей контрнаступ спрямований на ізоляцію Криму, аби зробити його непридатним для російських військових.

Незважаючи на перерване донецьке сполучення, Керченський міст, що з'єднує Крим із Росією, залишається функціональним. Однак Україна вже кілька разів завдає збитків цьому мосту, порушуючи транспортне сполучення. Президенту Зеленському під час останнього візиту до США пообіцяли армійський тактичний ракетний комплекс (ATACMS), який може стати ефективним засобом для пошкодження цього мосту.

Україна активно проводить атаки на окуповані території Криму з метою зробити їх непридатними для російської адміністрації. Наприклад, 23 серпня була завдана шкода радіолокаційній станції та системі протиповітряної оборони, а 13 вересня було пошкоджено сухий док та кораблі в Севастополі.  22 вересня Україна знищила штаб Чорноморського флоту Росії, загинули 105 осіб, у тому числі 33 офіцери. Розрив у лідерстві через втрату офіцерів може сильно послабити Чорноморський флот.

Контрнаступ України включає не лише військові дії, але й дипломатичні заходи. Спочатку на Заход, існувало багато "червоних ліній" стосовно надання військової допомоги Україні, включаючи незгоду постачати бойові броньовані машини (БМП), танки, протитанкові ракетні комплекси (ПТРК) та реактивні винищувачі. Ці обмеження Заходу не стосувалися лише видів озброєнь, а також визначали напрямки, де Україна могла проводити військові операції. На початку конфлікту, западні лідери, які намагалися досягти припинення вогню, часто наголошували, що можливо доведеться визнати втрату анексованих територій Криму та Донбасу.

Україна перетнула ці "червоні лінії", змушуючи Захід осягнути реальність триваючої війни з Росією. Перші успіхи на полі бою допомогли Заходу відновити віру в власну військову потужність. Порушення російського кордону військовими групами з боку України та дальні атаки на Білгород продемонстрували, що територія Росії не є непорушною. Далі слідує атака України на Москву за допомогою саморобних безпілотників. Усе це свідчить про те, що навіть без втручання Заходу, Україна може атакувати російську територію, і Росія не готова реагувати або ескалювати конфлікт так легко, як раніше.

У той час, коли ці досягнення допомагають подолати опір Заходу щодо постачання Україні військової техніки, здатної атакувати поза межами російських кордонів, дипломатичні дії, такі як призначення міністра закордонних справ кримськотатарського походження та організація самітів, наприклад, Кримська платформа, наголошують на необхідності повернення Криму.

Зараз Захід хвилюється щодо можливих наслідків, якщо Росія потрапить у хаос після перемоги України, і щодо долі російської ядерної зброї в разі колапсу Росії. Подібні занепокоєння виникали під час розпаду Радянського Союзу, проте нові держави були створені без масштабної анархії. Проте минулі "червоні лінії" завадили Заходу підтримати Республіку Ічкерія, і російсько-чеченська війна стала прологом до подій в Україні.

Головною перешкодою для України у поверненні окупованих та анексованих територій є занепокоєння Заходу та втома від війни. Україні потрібно переконати Захід, що перемога можлива і безпечна, якщо буде використана відповідна зброя.