Том Купер: огляд бойових дій станом 3 жовтня

Аналіз останніх подій навколо Бахмута, Новопрокопівки та Вербового від військового експерта Тома Купера

Коротенький огляд на сьогодні, між тим (якщо комусь цікаві «подробиці» професійного життя військового аналітика та історика) як закінчити книжку та намалювати до неї ілюстрації.

Бахмут. Так, бойові дії в районі Бахмута, безумовно, «повернулися» – перш за все тому, що росіяни зрозуміли, що якщо вони не відновлять свої (достатньо дорогі для них) контратаки, українці можуть вільно просунутись на північ і схід від залізничної лінії на південь від міста. Дійсно, у такому разі ВСРФ не встигне замінувати та збудувати лінію укріплень по трасі від Бахмута через Опитне до Одрадівки і далі на південь. Це може бути терміново необхідно з огляду на активність артилерії ЗСУ в цьому районі: за повідомленнями, лише за останню добу було відбито близько 20+ російських артилерійських знарядь на південний схід від Бахмута. Більше того, через стриманість росіян останні кілька днів 28-а мехбригада була вільна, щоб знищити більшу частину 57-ї ОМСБр, «гарнізон» Курдюмівки. Цього разу я таки зроблю “передбачення”: якщо росіяни не розпочнуть велику контратаку в цьому районі, руїни цього місця, ймовірно, будуть звільнені приблизно через тиждень.

Наразі точно відомо те, що росіяни перегрупували свої сили на південь від Бахмута навколо 31-ї та 83-ї бригад ВДВ, а також 88-ї мотострілецької бригади. Як повідомлює МінСлухів, можливо, вони додали до цього щось на зразок «Штурмового корпусу» колишньої ПВК «Вагнер». І вони негайно повернулися до практики майже постійних невеликих контратак – на даний момент, з таким успіхом, вони вже втратили низку позицій уздовж східного боку залізничного валу.

Дійсно, наразі можна з упевненістю підтвердити, що (ще між 25 і 27 вересня) ЗСУ пробили першу лінію російської оборони на схід від залізничного вала в районі Андріївки та значно просунулися в напрямку Одрадівки.

***

Новопрокопівка-Вербове. Зізнаюся, я все ще не хочу вдаватися в подробиці – не тільки тому, що детальної та достовірної інформації на сьогодні мало, а й тому, що є багато «туди-сюди»: атаки, контратаки, обстріли, удари безпілотників, атаки, контратаки, обстріли, удари безпілотників… Таким чином, майте на увазі, що все, що може відбутися «зараз», може (і ймовірно) зміниться в наступні 15 хвилин…

Є впевненість у тому, що “запеклі” міжбудинкові бої точаться по всій Новопрокопівці, від великого комплексу російських укріплень на північний захід і на північ від села (багато з них під землею: лише це забере “небагато” днів довше, щоб очищати), до центру зруйнованого села, як 46-та повітряно-десантна – за підтримки щонайменше одного додаткового батальйону військ, навчених веденню міської війни (на додаток до одного загону БПЛА та більшості артилерії ЗСУ, дислокованих у цьому районі) - продирається через те, що залишилося від трьох різних російських полків. МінСлухів стверджує, що найвидатніші українці «поза центром» (села) — але я не впевнений, чи це був тимчасовий прогрес, чи щось більш постійне.

Деякі з лісосмуг на північний захід від Новопрокопівки досі «відносно неушкоджені». Намагаючись просунутися крізь них (і це, поки територія зараз сильно замінована – у росіян було достатньо часу, щоб розгорнути додаткові мінні поля), і проти позицій, не всі з яких відомі ЗСУ часто нагадує «кошмар». 

Тим не менш, моє враження таке, що після кількаденної перерви росіяни повернулися до контратаки у фланги українського наступу. Безперечно, що за підтримки ударів МПК/УМПК в районі Малої Токмачки, а також безпілотників «Ланцет» і ударних гелікоптерів Ка-52 (так, обидва повернулися на цей сектор поля бою) 234-та ВДВ змусила українську 65-ту Мехбригаду, підсилену частинами 116-ою, відходити від Копані та знову просуватися в напрямку Роботиного.

Як так?

Наскільки мені відомо, штаб 58-ї ОВА більше навіть не контролює бій з російського боку: його військам наказано залишатися на місці і не відступати, що б не відбувалося навколо. Час від часу посилається підкріплення, так що вибрані позиції залишаються «набитими» росіянами. Але надійного зв’язку між штабами армії та різними підрозділами не залишилося. Російські війська роблять саме те, що їм наказано робити: сидять у своїх бункерах і час від часу б’ються, поки не будуть убиті (або, в дуже небагатьох випадках, захоплені).

Однак ВДВ має кращий зв’язок і тому може проводити контратаки.

Звичайно, це призвело до більших втрат росіян у БМП, але тим не менш: це мало свої наслідки. Причина в тому, що ОСУВ «Таврія» просто не може ігнорувати загрозу «стиску» росіянами їх флангів, і що ім доводиться «перенаправляти» велику кількість артилерійського вогню на такі контратаки. Якщо вони перенаправляють свій артилерійський вогонь на російські контратаки, це зменшує обсяг вогню, який вони надають підрозділам, які атакують у південному напрямку. Більше того, ніхто не заперечує, що деякі з десятків «невеликих» російських контратак і атак FPV-дронів (а вони нині «масові») спричинили втрати й для України.

З подібних причин ЗСУ, схоже, скерували 71-шу ОЄБр на схід, де вона допомагає 118-ій мехбригаді придушити росіян на північ/північний захід від Вербового (комбінація 22-ої бригади спецназу та відновленого 108-го полку ВДВ), по трасі Н-08 в загальному напрямку на Павлівське. Це необхідно для того, щоб 82-а ОДШБр могла продовжити знищення залишків 417-го розвідувального батальйону, 247-го полку ВДВ та БАРС-11 у Вербовому.

На південний схід від Новопрокопівки 47-а мехбригада продовжує наступати на перший протитанковий рів, 116-а – на другий протитанковий рів. Обидві наступають в південно-західному напрямку і останній не вистачає приблизно 50-100 метрів до вершини пагорба 166 (саме тому є такі відео, як це, де українські безпілотники розвідують російські позиції попереду та/або за «лінією Тоблероне» драгунських зубів). Очевидною метою є просування в горбисту місцевість між Солодкою Балкою, Пшеничним і Новим. Ці зусилля просуваються так повільно через: майже постійні атаки російських FPV-дронів, тимчасову сильну замінованість місцевісті, через неодноразові контратаки ВДВ і з причин, згаданих вище: тому що українська артилерія знову і знову «необхідна деінде».

Росіяни стріляють у відповідь з артилерії та ланцетів і раз у раз зуміли підбити то одну, то іншу українську артилерію. Тим не менш, вся наявна інформація полягає в тому, що обстріли, розв’язані 44-ю та 148-ю артилерійськими частинами, залишаються «вбивчими», «масовими» та «безперервними», і що вони продовжують завдавати серйозних ударів у російський тил і також по російській артилерії. Наприклад, кілька днів тому 44-а артилерійська бригада (ЗСУ) і один український безпілотник знищили цей Мста-Б на південний схід від Вербового.

Проблема: чим довше ЗСУ пробиватимуться тут, тим більше часу у росіян на розгортання додаткових мінних полів і будівництво додаткових польових укріплень

Все в ім’я Пудінгова «Плану С»: «Стратегії», яка нині «набуває ефективності» навіть у США та Словаччині. А саме: «тримайтеся будь-якою ціною, доки у них або не закінчаться боєприпаси, надані США/НАТО, або фінансова підтримка США/ЄС».

Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням.