Заманюючи тигра з гори

Трамп, поставки зброї, нова військова стратегія. Розмірковує турецький оглядач Іззет Енюнлю

У своєму останньому гучному виступі колишній президент Трамп пообіцяв своїм прихильникам, що заохочуватиме Росію «робити все, що їй заманеться» з будь-якою країною НАТО, яка не інвестує обіцяні 2% свого ВВП. Ці слова знову викликали страх і огиду в західних демократіях, які залежать від милості США у питаннях своєї зовнішньої безпеки. Очевидно, у своєму стилі республіканський демагог має на увазі, що США за його керівництвом не прийдуть на допомогу будь-якій країні, яка не інвестує у власну безпеку, і це стосується і НАТО.

Отже, якщо прибрати заохочення до агресії, навряд чи знайдеться якийсь логічний аргумент, що виправдовує емоційну реакцію на суть його позиції. Якби ви були громадянином США, чи симпатизували б ви “країнам-дармоїдам”?

Членам НАТО насправді дуже пощастило, що вони за понад півроку знають, що саме на них чекає, якщо пана Трампа оберуть на другий термін. Тепер настав час вийняти голову з піску і підготуватися до існування НАТО без його найбільшого партнера. Президент Путін був підбадьорений такою перспективою ще до початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року. 

Очевидно, що європейським країнам необхідно змінити і свою промисловість, і національні бюджети, щоб збільшити як виробництво, так і витрати на армію. Легше сказати, ніж зробити, коли фермери посилюють протести, блокуючи дороги тракторами та навозом зі своїх ферм. Крім того, міські жителі також борються з високою вартістю життя, і за протестами фермерів можуть послідувати великі страйки. 

Важко переконати громадян демократичних країн йти на жертви заради їхнього захисту, в той час як рівень життя впав нижче, ніж за всі попередні роки. Все це звучить не дуже добре для України, оскільки підтримки з боку Заходу буде недостатньо, навіть 2024 рік може стати “багатим” роком у порівнянні з кількома роками попереду, якщо навіть припустити, що американська допомога таки буде надана перед виборами. 

Поки невизначеність щодо західної підтримки зростає, Україна починає 2024 рік із зміни головнокомандувача Збройних сил генерала Залужного. Мотиви, якими керувався президент Зеленський, є предметом дискусій: чи діяв український президент у відповідь на усунення конкурента, який загрожував його позиції, чи зміна відбулася через те, що генерал не зміг здійснити новий контрнаступ, як той, що було здійснено 2022 року. 

Генерал Залужний відомий тим, що вірив, що війна не може вийти з глухого кута, якщо Захід не постачатиме зброю, яка «змінить правила гри». Оскільки всі поточні події вказують на необхідність ощадливості та, можливо, тривалого застою до завершення війни, можливо, дійсно необхідно змінити перспективу, звідси і зміна Головнокомандувача.

Оскільки війна може тривати ще кілька років, підтримка морального духу українців на досить високому рівні є дуже важливою для їхньої стійкості. Подальша мобілізація принесе мало користі в умовах дефіциту боєприпасів і зброї, але дорого коштуватиме для морального духу, а також для економіки, яка і так перебуває у великому напруженні.

З іншого боку, ротація на фронті може бути успішною, якщо зменшити кількість необхідних солдатів за рахунок кращої фортифікації. Росія це зробила з її фактично такою, що "змінює правила гри", Суровикинською оборонною лінією. З деяким запізненням, але Україна починає будувати свою власну лінію оборони, яка, якщо її вдасться завершити вчасно, може утримати патову ситуацію доти, доки умови не стануть готовими для контрнаступу.

Незважаючи на те, що тупикова ситуація сприймається як належне, навесні та влітку Росія може вирішити використати нестачу бійців в українській армії та розпочати власний контрнаступ, ризикуючи вийти з глухого кута проти України. Протягом минулого року світ став свідком того, що нинішні умови сприяють захисникам. Незважаючи на остаточну втрату Україною Бахмута та продовження оборони в Авдіївці, Росія зазнала великих втрат. Так само як і Україна, намагаючись прорвати російську оборону. Навіть коли була зброя, яка “змінює правила гри”, і яка постачалася для створення прориву, щоб збільшити його для ефективного нападу, все одно це коштувало для України занадто дорого.

Отже, заманювання тигра з гори – виманювання російських солдатів з їхніх укріплених позицій – за китайською тактикою може бути таким саме ефективним, як успішний прорив на окуповані території.

Різні етапи війни можуть вимагати різних підходів і різних командирів. Можливо, Україна розпочала новий етап із призначенням генерала Сирського. Чи влаштує новий генерал м'ясорубку, як стверджують його критики, чи зможе вдосконалити тактику генерала Залужного і продовжити український успіх – покаже час.

У будь-якому випадку, реалістичним підходом буде підготовка до гіршого, тому що буде значно зменшена підтримка Заходу. Хоча президент Путін, схоже, розраховує саме на цей варіант, йому б не завадило бути готовим до найгіршого для нього сценарію – переобрання президента Байдена. У такому разі розчаровані прихильники Путіна можуть вирішити влаштувати йому дострокову відставку.