Бій за Белград

Путін може посваритися з Вучичем, якщо той втратить столицю

Zorana Jevtic/Reuters

На столі у сербському Центрвиборчкомі зʼявляються: заява, чорно-білі фотографії автобусів і їхніх пасажирів, а ще - CD-диски. Вони привертають найбільше уваги, але одночасно відволікають від того, навіщо вони там зʼявилися. Доки двоє лідерів обʼєднаної опозиції, Марініка Тепіч і Мірослав Алексіч, оголошують голодування і закликають виборчу комісію скасувати результати волевиявлення в Белграді, я намагаюся згадати: коли такі диски траплялися мені востаннє. Пʼять років тому? Десять?

Десятки користувачів у соцмережах діляться зйомками натовпу, який на заклик опозиції зібрався під стінами виборчої комісії. Людей чимало, здебільшого молодь, але є і старші, вони співають, вигукують гасла, хтось вимахує сербським прапором. З мегафонів їх закликають не розходитися аж до самого виконання вимог. Програвши правлячій Сербській прогресивній партії (СПП) парламентські вибори, за Белград опозиційна коаліція з назвою «Сербія проти насильства» триматиметься до останнього. 

Сербія не проти насильства 

Вранці 3 травня семикласник елітної белградської гімназії Коста Кецманович прийшов до школи, але не пішов на урок. Дістав пістолет і розстріляв охоронця та двох чергових п'ятикласниць. Зіткнувся зі ще однією ученицею в коридорі і вбив її. Зайшов до кабінету історії на першому поверсі, де сиділи його однокласники, вистрілив в учителя і заходився стріляти по дітям. Усього з його пістолету вилетіло 56 куль. Потім малолітній убивця вибрався через вікно, сам подзвонив до поліції і спокійно її дочекався. Правоохоронці знайшли у Кости ще один пістолет і чотири пляшки із займистою сумішшю. Його описали як тихого і спокійного учня, який ймовірно заздрив талановітишим однокласникам. Стріляти Косту навчив батько, вони разом ходили в тир. В цей же час хлопець планував напад на школу і складав список тих, кого хоче вбити. Це шокувало усю Сербію. Кожен коментатор тоді зазначав: масова стрілянина для країни украй рідке явище. Але за два дні вона сталася знову: цього разу вогонь відкрив з машини 21-річний молодик. Потім, коли убивцю восьми людей заарештують, він скаже поліції: хотів просто полякати людей.

Величезна кількість автоматів, пістолетів і гвинтівок залишилися на руках у сербів ще після балканських воєн 90-х років. За даними Огляду стрілкової зброї 2018-го року цивільні громадяни на Балканах мали вдев’ятеро більше зброї, ніж армія і поліція. Останніми роками, розповідає мені Наталя Іщенко, редакторка порталу “Балканський оглядач”, партія влади і особисто президент Вучич взяли чіткий курс на мілітаризацію країни. Йдеться про провладні телеканали Happy та Pink, про місцеве кіновиробництво, щоправда не дуже зрозуміло, проти кого ж збираються воювати серби. Після двох випадків масових убивств, внаслідок яких загинуло 18 людей, на вулиці наступними днями вийшли тисячі. Вимагати звільнення урядовців, відкликання ліцензій у двох телеканалів, що пропагують насильство і практично рекламують кримінал, а також відставки президента Вучича, який все це стимулює.

Таких протестів Белград давно не бачив, вони перекинулися і на інші великі міста Сербії - Нові-Саде на півночі, Ніше на півдні, Крагуєваце в центрі країни. Мітинги проходили мирно: люди брали з собою дітей і собак, деякі гуляли з пивом, не забуваючи скандувати “Вучича геть”. В ті дні дуже популярним було зображення президента, якого і в країні, і за її межами багато хто пов'язує з відвертим криміналом, в полосатій арештанстській робі. Саме Вучич створив атмфосферу ненависті, ще тоді ділилася з британською пресою Марініка Тепіч, і додавала: Сербія вже не діжка з порохом, вона вже вибухнула. 

Оцінивши ситуацію, Вучич не став розжарювати її добіла. І хоча спершу заявляв, що опозиційних протестувальників організовує Захід, потім оголосив дострокові вибори. Прем’єрка Сербії Ана Брнабіч заявила, що влада не може нести відповідальності за перестрілки і назвала саме опозиційних діячів “ядром насильства”. Це стало звичною риторикою влади в передвиборні дні. На останній зустрічі з виборцями в Белграді Вучич заявив, що опозиція нічого не здатна створювати, тільки ненавидіти. Його самого в списках, зрозуміло, не було, але це не заважало президенту не просто підтримувати свою партію, а ще й дати блоку, в якому вона пішла на вибори, своє ім’я.

Риторику опонентів досвідчений популіст вправно спрямував проти них самих. І домігся свого. Об'єднаний демократичний блок “Сербія проти насильства” на виборах, згідно з попередніми результатами, взяв 23,56% голосів. Це найкращий результат проєвропейської партії в Сербії за останні 15 років, досі нікому не вдавалося набрати навіть 20 %. Але партії Вучича все одно довірилося вдвоє більше громадян - у них 46,72% голосів. Незважаючи на інфляцію у майже 8%, виборці не захотіли змінювати звичний лад у країні.

Представники місії ОБСЄ на прес-конференції в понеділок заявили, що правляча Сербська прогресивна партія отримала несправедливу перевагу через упередженість преси, втручання президента Вучича та порушення під час голосування, зокрема - залякування та підкуп виборців. На це вже сьогодні відреагувала Німеччина, назвавши перебіг виборів неприйнятним для країни-кандидата на вступ до ЄС. Утім розрив удвоє - завеликий для того, аби опозиційний блок всерйоз спробував анулювати результати парламентських виборів.

Інша справа - місцеві, з якими парламентські збіглися.

Європейський вибір

“З таким рівнем корупції, такими утисками прав і свобод людини, таким рівнем злочинності як зараз - Сербії б навіть статус країни-кандидата до Євросоюзу не надали б”, - скаржився ще в листопаді Драган Джилас, кандидат від опозиції в мери Белграда, який уже керував містом з 2008 по 2012 рік. Він заздалегідь скептично ставився до результатів голосування: “Відтоді як я, ще студентом, воював з Мілошевичем 30 років тому, я мріяв про Сербію як частину Європи, Європейського союзу. Тепер я мушу визнати, що мрії іноді перетворюються на кошмари”.

Джилас і інші опозиціонери не приховують розчарування Євросоюзом, який послідовно не помічає того, що Вучич робить вдома, доки він не порушує зовнішніх правил гри. В листопаді говорити з Вучичем приїжджала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, він пообіцяв їй формальні кроки в бік стабілізації стосунків із Косово, колишньою територією Югославії, яку Сербія досі відмовляється визнавати незалежною державою. “Вона не сказала жодного слова щодо звітів Європарламенту, Єврокомісії, офісу ЄС з прав людини, інших правозахисних організацій, вона не сказала жодного слова”, - каже Джилас. 

В українських заголовках Вучича часто називають другом Путіна, за межами ЄС він виглядає найвідданішим прибічником Кремля в Європі (змагаючись в цьому з угорським прем’єром Орбаном, все ж трохи більше обтяженим зобов’язаннями всередині блоку), досі не засудив російську агресію і не приєднався, незважаючи на кандидатський статус Сербії, до антиросійських санкцій, запроваджених Євросоюзом. “Українцям треба зрозуміти, - не погоджується з цим оглядачка Наталя Іщенко, - що Вучич - це далеко не найбільш проросійський політик у Сербії. Просто вся Сербія - доволі проросійська”.

У весняному витоку документів Пентагону Сербію згадують як країну, яка постачала Украні зброю та боєприпаси й готова робити це надалі. Звісно ж, Вучич усе негайно спростував. Але водночас розвів руками: зброї в державі багато, чи може якась зброя потрапляти до України? Звісно може, це вільний ринок. Кремль терпить таку зрадливість - доки президент Вучич має силу і не має альтернатив. Але - щоб зберігати цю силу, Вучич, як і будь-який популіст, заграє з настроями електорату, останні роки - з сербським ресентиментом, який країна не перетравила з 90-х. Поки що в такий спосіб він успішно відбирає голоси у радикальних партій, низка з яких - скажімо «Російська партія» – навіть назвою демонструє свій вектор. Але зараз з’явилася реальна загроза того, що Вучич, утримавши країну, не зможе утримати столицю, в якій мешкає майже 

1 500 000 сербів - тобто чверть електорату країни. Мер Белграда історично - один з найвпливовіших чиновників Сербії. Ось, за що насправді йде боротьба.

Згідно з попередніми результатами, оприлюдненими виборчою комісією, на місцевих виборах в Белграді правляча Сербська прогресивна партія набрала 39.34% голосів (це 49 місць в міськраді), у блока “Сербія проти насильства” 34.27% (відповідно 42 місця). Саме ці результати опротестовує опозиція. Тому що десятками свідків і фотокамер зафіксовані числені порушення. Людей централізовано звозили голосувати до Белграда із сусідніх областей і навіть держав. Сотні тих, хто ставили галочки в столичних бюлетенях, уперше в житті потрапили до столиці. Саме тому, варто опозиції почути попередні результати, вона оголошує: це маячня. І закликає прихильників збиратися в середмісті о 6 вечора. Аби кількатисячним маршем рушити до виборчої комісії та заблокувати її роботу, доки вимоги “Сербії проти насильства” не виконають. Себто не оголосять у Белграді перевибори. 

Виборчу комісію оточують поліцейські. Натовп не розгублюється, в хід ідуть яйця, помідори, туалетний папір. З вигуків можна розібрати: “зрада!”, “злодії!”, “Вучич злодій!”. Усе проходить мирно - як і попередні мітинги проєвропейського блоку. Голова виборчої комісії Владімір Дімітрієвич збирає позачергову прес-конференцію, на якій заявляє: задовольнити вимогу опозиції не може, оголошувати перевибори має Верховний суд.

Вучич тим часом звертається до громадян з екрану державного телеканалу, заявляючи: вибори були чесними, і хвилюватися не варто. Члени виборчої комісії намагаються вийти через передні двері - там, де поліція ледве стримує натовп. Їх прогнозовано штовхають, вони скаржаться на камери. Спостерігачів від опозиційної партії, які намагаються пройти на головний стадіон Белграда, куди за інформацією місцевої преси звозили голосувальників з інших областей та країн - виштовхує футбольний фанат, який вже сидів за хуліганство. Це не зупиняє протестувальників: вони домовляються зустрітися сьогодні ввечері, студентська спілка закликає кожного привести з собою трьох друзів. Державна виборча комісія Сербії розташована в будівлі парламенту, відтак депутати, що оголосили голодування, ночують там в кріслах і твердять: закон на їхньому боці, скасувати вибори має саме вона. 

“Вучич шантажує Захід, - твердить аналітик Зоран Стоїлкович. - Він сам створив цю атмосферу судного дня і погрожує політичною кризою в разі, якщо його усунуть від влади.” Політику Євросоюзу щодо Сербії він називає “стабіліократією”, за якої перебачуваність, а в ідеалі - контрольованість процесів набагато важлива за суто демократичні цінності. Робота електорального механізму, простіше кажучи, чесні вибори, - це головна демократична засада, без якої не працює нічого. На прикладі Белграда сербська влада продемонструвала, що задля перемоги ладна знехтувати і цим. Однак реакція Євросоюзу, що б не казали зараз ображені опозиціонери, насправді найближчими днями залежатиме від одного: чи залишиться на вулицях достатньо людей, аби поборотися за Белград.

Якщо так - це буде украй небезпечна і непередбачувана боротьба.