ОБСЄ вижила. Чи є, що святкувати?

Протягом двох днів у Північній Македонії міністр закордонних справ Росії Сергєй Лавров принижував ОБСЄ, погрожував Молдові, називав держсекретаря Сполучених Штатів боягузом і передбачувано ігнорував заклики до Росії забратися з України геть. Що змусило хазяйку зустрічі, Північну Македонію, відступитися від антиросійських санкцій і запустити російського ведмедя до своєї посудної лавки?

ІНФЛЯЦІЯ КОНСЕНСУСУ 

До тридцятого пленарного засідання міністрів закордонних справ Організація з безпеки і співробітництва в Європі підійшла в жалюгідному стані - за визначенням її генсекретарки, німкені Гельги Шмід. Все через те, що наріжний камінь існування організації - принцип консенсусу. Себто жодного рішення ОБСЄ не може ухвалити, якщо хоча б один з її членів - проти.

Останні два роки Росія блокує бюджет найбільшої безпекової організації світу, в установах якої працює більше півтисячі людей, а ще понад дві тисячі - у польових підрозділах. По-перше, Москва наполягає на вилученні з документу слова “війна”, а переважна більшість членів ОБСЄ - рішуче висловлюється проти. Крім того, Кремль відмовляється збільшувати фінансування Бюро з демократичних інститутів і прав людини, зокрема оплачувати моніторинг виборів.

Іронічно, але серед того, що зараз дратує Москву в ОБСЄ найбільше - так званий “московський механізм”, себто формальна процедура, яка дозволяє розгортати короткострокову міжнародну місію зі встановлення фактів для вирішення конкретної проблеми з правами людини в регіоні. “Московським” його назвали, бо засади цього механізму розробили під час наради в 1991 році у столиці Росії. Висновки такої комісії мають юридичну силу і можуть допомогти зрештою притягнути росіян до відповідальності в міжнародних судах.

Протягом майже двох років повномасштабного вторгнення Росії в Україну ОБСЄ вдавалася до московського механізму двічі: для розслідування воєнних злочинів, скоєних в Україні, і для звіту про порушення прав людини в Росії. Відтак Росія заявляє, що інфляція, через яку бюджет ОБСЄ треба збільшувати, викликана агресивною зовнішньою політикою країн ЄС та НАТО, а відтак нехай вони за все і платять з національних бюджетів. Забігаючи наперед, це питання з Лавровим у Північній Македонії вирішити не вдалося. Втім, на це і не сподівалися.

З присутністю російського дипломата і його численної (та почасти підсанкційної) делегації змирилися через те, що Росія цьогоріч пішла далі. І заблокувала голосування щодо визначення наступної держави, що має головувати в ОБСЄ, а також - щодо переобрання головних функціонерів організації, чий строк повноважень добігає кінця наприкінці грудня. Тому спершу довелося замінити Естонію, за яку Росія не проголосувала б ніколи, на нейтральнішу Мальту. А потім - запросити Лаврова до Скоп'є - власне, на голосування.

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕМАРШ

Ще у вівторок, на полях зустрічей в Брюселі з посадовцями ЄС та НАТО, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що не поїде на пленарне засідання до Північної Македонії на знак протесту проти запрошення Лаврова. Слідом за українським дипломатом відмовилися від участі в зустрічі і міністри Польщі та держав Балтії.

Інші дипломати гучних заяв не робили, але ще низка міністрів закордонних справ - зокрема Великої Британії, Канади, Італії, Бельгії - мовчки не полетіли на зустріч, делегувавши замість себе чиновників рангом понижче. Держсекретар Сполучених Штатів до Скоп'є прибув - але тільки на вечерю і протокольну фотографію, полетівши в черговий вояж до Близького Сходу ще до того, як літак Лаврова приземлився у столиці Північної Македонії.

З літаком, до слова, у росіян трапилася неприємність: Болгарія, яка надала дозвіл на переліт Лаврова, відмовилася пропускати його літак через те, що на облавку перебувала підсанкційна речниця російського МЗС Марія Захарова. Довелося терміново просит дозвіл у Туреччини і Греції та міняти маршрут. Це помітно розлютило росіян, головною метою яких зараз є розхитування санкційного списку, демонстрація того, що навіть підсанкційних росіян західні демократії  пускають куди треба коли треба. А відтак ці санкції насправді нічого не варті.

Саме тому Дмитро Кулеба на полях натівської зустрічі в Брюсселі заявляв: єдиний шанс врятувати ОБСЄ - це знайти спосіб виключити з її лав Росію або перезаснувати ОБСЄ без Росії.

Буяр Османі, міністр закордонних справ хазяйки цьогорічної зустрічі, Північної Македонії, визнав, що сценарій “консенсус мінус один”, себто ігнорування позиції одного з членів ОБСЄ вже застосовували в 1992 році, коли Югославію виключили з організації через масові порушення прав людини. Але застосовувати його до Росії - і цьогоріч, і взагалі - досі бояться. Зокрема і тому, що не переконані у здатності схилити до цього російських друзів - приміром, Білорусь, Сербію та Угорщину.

Угорський міністр закордонних справ на цій зустрічі, до слова, знову закликав припинити постачати Україні зброю, мовляв, саме це пришвидшить завершення війни.

Виступ Петера Сіярто один з небагатьох, який мав сподобатися Лаврову. Інші делегати один за одним закликали Росію забрати з суверенної території України свої війська. Невідомо, хто саме і чим розлютив Лаврова під час його затягнутої, пересипаної пропагандистськими тезами промови, але посеред неї російський міністр закордонних справ раптово перейшов на англійську мову з російської і різко попросив дати йому спокій. 

ГАРНА МІНА

ОБСЄ - форум для діалогу між країнами з різними поглядами. Цю фразу на фінальній прес-конференції повторили принаймні по разу усі: і чинний хазяїн зустрічі Османі, і його наступник, мальтійський міністр закордонних справ Ієн Борг, і генеральна секретарка ОБСЄ Гельга Шмід. Кожен по-своєму стверджував: компроміси це не страшно, навіть навпаки. Саме на компромісах грунтується пошук виходу з будь-якої ситуації.

Найціннішим для України в цих фінальних промовах можна вважати слова, якими закрилася прес-конференція: наступний голова ОБСЄ Ієн Борг наголосив, що нагальною метою організації є завершення війни в Україні і звільнення суверенних українських територій. Хороші новини на цьому закінчуються.

Брак політичної сміливості не дозволив і навряд чи дозволить в найближчому майбутньому перезавантажити Організацію з безпеки і співробітництва в Європі таким чином, аби позбутися згубного впливу Росії та її міньйонів, як це пропонують українські дипломати. Тому цьогоріч Лавров відверто кепкував із посадовців ОБСЄ, які “намагаються зберегти посади” і, погодившись подовжити строк їхніх повноважень на наступні дев’ять місяців підклав під Мальту міну уповільненої дії.

Адже наступного року вже Мальті, яка на відміну від Північної Македонії є членом Євросоюзу, доведеться вирішувати те ж саме питання: чи запрошувати на пленарне засідання міністра закордонних справ держави-агресорки, який просто в залі найбільшої безпекової організації світу не утримується від прямих погроз Молдові, заявляючи: вона стане наступною державою, де почнеться війна.