Том Купер: Туман на стороні ЗСУ

Огляд військового експерта Тома Купера, зосереджений на трьох-чотирьох секторах поля бою. Що відбувається навколо Авдіївки, у Запорізькій області та на лівому березі Дніпра Херсонщини

За повідомленнями, що надійшли 23-го жовтня зранку, на в'їзді до Севастопольського порту (який добре охороняється) сталася низка вибухів.  

Підтверджено, що ЗРК MIM-23 HAWK американського виробництва нарешті надійшли на озброєння ПСУ (ред. Повітряні Сили України). Заявляється, що в ніч з 22 на 23 жовтня саме вони збили два або три з приблизно 13 БПЛА "Шахед" і один Х-59.

Поставки МІМ-23 зайняли "всього" близько року. Причина: більшість ракет і пускових установок (виготовлених 40 і більше років тому) були в поганому стані і потребували значного відновлення і ремонту. Крім того, Іспанія, Тайвань та інші постачальники використовували дуже різні версії. З позитивного боку: на складах має бути багато як ракет, так і пускових установок M197, тому їхня наявність, ймовірно, значно полегшить завдання для ПСУ протягом наступної зими.

Бахмут. Південь. На схід від залізничного валу в районі Андріївки українці просунулися вперед (близько 1000 м) у напрямку Одрадівки. Далі на південь повідомляють про запеклі бої з боку Зеленопілля: я припускаю, що 28-а мехбригада намагається просунутися на південь, в тил російської лінії зі східного боку Курдюмівки.

Авдіївка. За підтримки авіаударів (переважно касетними бомбами МПК/УМПК) росіяни вчора продовжили штурм “висоти 230”, а також далі на північ, у напрямку залізничного валу на північний схід від Степового. Фактично, вся територія від Красногорівки на півночі до вершини висоти 230 є "нічийною землею" (або "сірою зоною", на сленгу сучасних соціальних мереж): під контролем української артилерії, але не під контролем піхоти ЗСУ, і росіяни постійно "перекидають" додаткові війська для майже безперервних атак. Тим часом українська артилерія досягла успіху в тому, що змушує росіян зупинитися перед загороджувальними спорудами, а потім інтенсивно мінує місцевість, де вони зупинилися, так що росіяни - незалежно від того, чи це техніка, чи піхота - не можуть рухатися. Але, на жаль, ця битва дорого коштує і українцям; багато оборонних позицій ЗСУ були повністю зруйновані багатоденними російськими авіаударами та артилерійським вогнем; а поєднання рельєфу місцевості та російської переваги в повітрі не дозволяє ЗСУ проводити контратаки у фланг противника, наприклад, десь з півночі.

Існує багато "вагомих причин", чому Путін і "московські поліцаї" вирішили розпочати цей великий наступ саме на цій ділянці.

Роботине-Вербове-Новопрокопівка. Після ротації своїх підрозділів у цьому районі ЗСУ, схоже, знову наступають, цього разу в напрямку Копані. Очевидно, користуючись ранковим туманом і потужною артилерійською підтримкою, піхота просунулася вглиб довгої російської лінії оборони, що захищає це село з півночі і заходу. Також з'явилися нові повідомлення про українські атаки на схід Новопрокопівки і в напрямку домінуючих висот далі на схід.

Туман є "ідеальною погодою" для української тактики штурмів ворожих позицій: він робить безпілотники і камери спостереження марними, приховує війська від ворога, поки вони розміновують мінні поля і наближаються до ворожих позицій - при цьому не заважаючи українській артилерії вести вогонь по вибраних географічних координатах.

Разом з тим, звіти деяких підрозділів, які перебували на цій ділянці фронту протягом останніх чотирьох-п'яти місяців, не надто приємні. Наприклад, 47-а мехбригада, схоже, зазнала таких втрат у піхоті, що останнім часом була змушена задіяти в якості "піхоти" підрозділи, які зазвичай працюють з ПТРК і мінометами. Крім того, втрати в бронетехніці досягли такого рівня, що боєприпаси з передових складів на передову доводиться переносити "вручну". Кажуть, що саме цим пояснюється постійна робота ЗСУ над створенням додаткових підрозділів: вони не лише слугують стратегічним резервом, але й останнім часом використовуються для заміни побитих підрозділів, даючи їм змогу відпочити, реорганізуватися та відновити боєздатність.

На жаль, деяким частинам "не пощастило". Наприклад, 47-а мехбригада була відведена з південної частини Запорізької області на "відносно спокійний" напрямок на північ від Авдіївки: не встигла вона там опинитися, як вже втягнулись в черговий великий бій. (Так, історія цієї бригади починає мені нагадувати історію 17-ї танкової в перші шість-сім місяців цієї війни).

Дніпро. ЗСУ, здається, просунулися досить далеко в південно-східному напрямку, щоб відрізати дорогу між Козачими Лагерями і Підстепним, десь між Поймою і Піщанівкою. Схоже, що це робиться для того, щоб "звільнити місце" на плацдармі для розгортання важкої техніки. Росіяни відповідають авіаударами та артилерійськими обстрілами.

Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням.