Велике оновлення: що стоїть за кадровими змінами в керівництві безпекового сектору Туреччини?

Поки увага більшості була прикута до лібералізації турецької фінансової політики та повороту країни на Захід, не менш цікаві зміни відбулися і у силових структурах Туреччини. Рекордна кількість нових призначень у вищому керівному складі армії та поліції обіцяє суттєві зміни у зовнішній та безпековій політиці країни.

 фото: Kayhan Ozer, Pool via AP

3 серпня Вища військова рада Туреччини, яка проходить раз на рік під головуванням президента або його заступника, призначила нового начальника Генерального штабу та командувачів сухопутних і повітряних сил. 

Новим начальником Генштабу став Метін Гюрак, який раніше командував 2-им армійським корпусом. Ця посада залишалась вакантною після того, як попередник Гюрака, Яшар Гюлер, отримав пост міністра оборони у новому кабінеті Ердогана. Традиційно шлях до керівництва Генштабу лежить через командування сухопутних сил, але цього разу вибір пав на іншу кандидатуру. Як говорять у кулуарах, окрім військових традицій важливу роль відіграє і лояльність кандидатів до вищого керівництва держави.  

 Метін Гюрак 

Рада присвоїла 63 офіцерам звання генералів або адміралів, збільшивши їх загальну кількість у Збройних силах Туреччини до 286. Водночас 43 генерали та адмірали були відправлені у відставку.

 Яшар Гюлер

Одним із важливих результатів засідання стало те, що у Туреччині з'явилася перша в історії жінка - контр-адмірал. Підвищення отримала 45-річна Гьокчен Фират. 1998 року вона успішно закінчила військово-морський коледж, а 2004-го стала першою туркенею - командиром корабля.

 Гьокчен Фират 

Військові експерти відзначають, що нова армійська верхівка значно «помолодшала», а її бойовий досвід та професіоналізм свідчать про прагнення зробити збройні сили сучаснішими та боєздатнішими. За словами відомого турецького журналіста Мурата Єткіна, це відповідає довгостроковим політичним цілям Ердогана, який вбачає у своєму третьому і, скоріш за все, останньому президентському терміні можливість увійти в історію країни переможцем. «Якщо Туреччина зможе відновити свою економіку, країна зможе вийти на нові горизонти у зовнішній політиці та політиці безпеки», відзначає він. 

Новопризначений начальник Генштабу Метін Гюрак відомий успішними операціями турецьких збройних сил під його командуванням проти курдських бойовиків і терористів «Ісламської держави». Про те, що боротьба з тероризмом, зокрема терористичною ПКК, та курдськими бойовиками у Сирії займатиме чільне місце у безпековій політиці нового кабінету Ердогану, свідчать і попередні призначення колишнього зовнішньополітичного радника президента Ібрагіма Калина керівником Національної розвідувальної організації МІТ та екс-головного розвідника Хакана Фідана на посаду міністра закордонних справ. Обидва вони значну частину своєї кар’єри присвятили «близькосхідному» досьє: переговорам із курдського питання, Ірану, Сирії та ... Росії.

 Ібрагім Калин

Поки зарано говорити, чи викликане бажання посилити боєздатність турецької армії загрозою, яку Туреччина відчуває від дедалі більш агресивної і менш прогнозованої Москви. Але чи не вперше після невдалої спроби перевороту 2016 року, головним бенефіціаром якого став Кремль та його євразійські посіпаки в Туреччині, прихильники трансатлантичних поглядів перестали відчувати себе аутсайдерами у вищих лавах турецького сектору безпеки та оборони. 

Той факт, що в новому уряді не знайшлося місця таким політичним важковаговикам як Хулусі Акар (колишній міноборони) та Сулейман Сойлу (екс-очільник МВС) свідчить, що не зважаючи на жорстку передвиборчу риторику, Ердоган готовий розпрощатися з хардлайнерами-націоналістами та проросійськими яструбами у своєму найближчому оточенні. 

Зміни у турецькому МВС не обмежились заміною міністра, якому злі язики закидали звинувачення у корупційних схемах, зв’язках з організованою злочинністю, відмиванні грошей і навіть торгівлі наркотиками. У дипломатичних колах подейкують, що причиною «вимушеної пенсії» Сойлу стала його токсичність для Заходу. Адже екс-міністр внутрішніх справ особливо не добирав слів, звинувачуючи США і європейських партнерів у бажанні послабити Туреччину і повалити її легітимний уряд - чим значно ускладнював роботу колегам із зовнішньополітичного відомства. 

Після виборів новим міністром внутрішніх справ став Алі Єрлікая, який з 2018 року обіймав посаду губернатора Стамбулу. Втім, на цьому нові призначення не скінчилися. Вже 2 серпня (за день до великої ротації в збройних силах) Ердоган підписав указ про заміну вищого керівного складу у 52 регіональних управліннях поліції. Згідно з цим рішенням, 80 високопоставлених офіцерів поліції перейшли на інші посади, а 24 із 52 керівників взагалі залишили активну службу. Це стало наймасштабнішою ротацією у Національній поліції після 2016 року і було розцінено багатьма експертами як «люстрація» імен, близьких до колишнього міністра Сулеймана Сойлу.

 Алі Єрлікая

Наприклад, серед тих, хто втратив посаду в результаті недавніх змін, - начальник поліції Анкари Сервет Йилмаз, відомий входженням до найближчого кола Сойлу. Він же свого часу ініціював розслідування у справі ФЕТО (так званої «терористичної організації Фетхуллаха Гюлена») проти нинішнього глави МВС, коли той був губернатором Стамбула. Водночас, начальники поліції Стамбула, Адани та Анталії, які не були креатурами Сойлу, зберегли свої посади. 

Об’єднує представників нової команди не тільки їхня лояльність до нового керівника, але і поміркованість у поглядах та менша політизованість. Не в останню чергу такі зміни покликані посилити МВС напередодні місцевих виборів, важливих для владної партії Справедливості та розвитку і особисто Ердогана. 

З одного боку, лояльність губернаторів та регіональних керівників поліції до президента і нового міністра є необхідною умовою забезпечення безпеки та контролю на місцях під час передвиборчої кампанії та виборчого процесу. 

З іншого, наміри влади «відвоювати» у опозиції ключові міста-мільйонники та форпости світського і ліберального «берегового поясу» Туреччини від Стамбулу та Ізміру до Анталії вимагають не тільки жорсткого контролю, а і прихильності виборців. Зі старою командою ярих націоналістів та євразійців ця задача була би майже неможливою. А великі плани на майбутнє вимагають великого оновлення вже сьогодні.