Турецькі вибори. Тур 2

UA SOUTH продовжує слідкувати за виборами у Туреччині. На цей раз огляд кампанії двох головних оппонентів напередодні другого туру

В неділю турки обиратимуть президента між чинним головою держави Реджепом Таїпом Ердоганом і керівником Республіканської Народної партії Кемалем Киличдароглу. 

14 травня Ердоган отримав підтримку 49,52% виборців, його опонент - 44,82%.

Третій номер перегонів - націоналіст Сінан Оган - довго тримав інтригу і врешті вирішив підтримати Ердогана. Натомість партії, що висунули Огана в президенти підтримали кандидата від опозиції.

Диво навряд чи станеться. Ердогана від перемоги вже у першому турі втримали менше піввідсотка голосів. Різниця між ним та Киличдароглу становила понад 5% або 2,5 млн голосів. Оган набрав 2 млн 800 тисяч. Навіть якщо десята частина його виборців проголосує за чинного президента, Ердоган виграє вибори.

Соціологи підрахували: щонайменше 30% виборців Сінана Огана готові віддати голос нинішньому керівнику Туреччини.

У опозиції резерви вичерпані. Киличдароглу сподівається підвищити явку і звертається до 7 млн виборців, що не прийшли на дільниці 14 травня. Утім явка і так була високою - майже 90%. Для перемоги висуванцю шести опозиційних партій треба переконати прийти на вибори майже половину з тих, хто не голосував, і всі вони мають віддати голос опозиціонеру.

Опоненти Ердогана можуть собі в актив записати три речі: 

1. Вперше Ердоган не переміг в першому турі, і доводиться проводити другий.
2. Вперше Ердоган програє найбільші міста - Стамбул і Анкару - і перестає бути лідером найрозвиненішої частини країни.
3. Його партія отримала історичний мінімум з 2002 року і на 7% менше ніж на останніх виборах.

Ця тенденція почалася 2017-го на референдумі із змін до Конституції і переходу на президентську модель правління. Вона збереглася 2018-го під час виборів, де Ердоган у першому турі набрав 52% голосів. 2019-го це призвело до втрати владою мерських крісел в Анкарі і Стамбулі. Втім цього не вистачило, щоб опоненти Ердогана перемогли його на виборах.

У жовтні Ердоган ймовірніше за все зустріне 100-річчя республіки на посаді її очільника. Втім - з невирішеними економічними проблемами, великим дефіцитом бюджету і торговельного балансу, втечею західних інвесторів і поступовим потраплянням в залежність від грошей країн Перської Затоки і Росії. 

Ердоган пишається мега-проектами на кшталт аеропортів, мостів і воєнної техніки власного виробництва. Туреччина перетворюється на космічну державу - і стає непередбачуваним партнером блоку НАТО.