ТУТ ПОМЕРЛО РОСІЙСЬКЕ ЗАЛІЗО

Починаючи з 24 лютого, піротехнічними групами ДСНС було ліквідовано понад 3500 боєприпасів.

Тут його ціле поле. Посадка на околиці Миколаєва і поле із високою травою. Одне з тих місць, де готувався наступ на Миколаїв, але батальйонно-тактична група ворога була вщент розбита українськими військовими. Техніка, що не згоріла, поїхала воювати за Україну. Спалені та покручені залишки зброї так і іржавіють вже понад півроку.

Наче перезрілі кабачки по полю лежать артилерійські снаряди. Щоб зібрати цей «врожай» працює група піротехніків ДСНС.

ФРОНТ РОБІТ

Тут «рускій мір» у своїй красі - тільки от клаптями. Перше, що впадає в око – смугастий десантний тільник, який відкинуло на дерево. Так і висить вже котрий місяць поспіль. 

Під деревом шматок російського спальника, залишки розгрузки, огризки форми. Ми жартома називаємо це місце Музеєм російсько-української війни під відкритим небом. 

«Вперше ми отримали вказівку виїжджати сюди десь через тиждень після того як тут все закінчилось. Тут військові були. Вже дуже мало залишилось, все, що справне – камази, бойові машини десанту, гармати Д-30 військові забрали до справи» - пояснює нам Андрій Шликов, начальник піротехнічної частини. Ми ходимо з ним тільки по перевірених дорогах, бо хоч і минуло півроку, але достеменно незрозуміло, чим могли начинити цю територію. Піротехніки виїжджають, коли є заявка – ось тут треба почистити.

«Зараз надійшов лист від адміністрації, маркуємо територію. Багато снарядів забрали і знищили, багато забрали військові забрали для справи, а тут лишилося пошкоджене, вигорівше, покручене, поламане. Ми маємо перевірити наявність вибухових речовин в цих предметах» - розказує про суть роботи головний піротехнік.

На спаленому кузові бойової машини лежить пульт від телевізора. Саме такі предмети, які виглядають безпечно, але можуть бути чим завгодно рятувальники просять не чіпати. Але цей вже перевірений і лежить – навіть цей пульт на броні тут не здається абсурдним.

«Телевізор десь діли, а пульт залишили» - сміється Шликов.

Він дивується сам собі, бо коли з цього поля півроку тому забирали трупи вбитих російських солдат, то вони виявилися молодими хлопцями. Але жаліти їх сил немає, бо «розумієш, навіщо вони сюди прийшли».

Біля посадки під деревами тим часом складаються дві купи – одна з понівеченого металу, інша – так звані вибухонебезпечні предмети.

«Снаряди, касетні боєприпаси і мотлох оцей» – Роман Карпелюк, водій-сапер тягає те, що сам називає мотлохом. Це важка фізична праця, бо доводиться тягати все в бронежилетах та касках. Руки відразу стають чорними.

Коли тут все приберуть, це поле буде засіватися. Це околиця Миколаєва і чутно, як десь за селами тривають бої, додаючи такої роботи піротехнікам на майбутнє.

ПОДАЛЬША ДОЛЯ 

Потім знайдені снаряди вантажать у спеціальну піротехнічну машину, багажник вантажівки швидко наповнюється залізяччям і їде на полігон. 

Арсенал боєприпасів що знищуються дуже різноманітний - це і невелички гранати, і артилерійські снаряди, і труби від градів та смерчів, які, як правило, не становлять загрози, але погано впливають на моральний стан в містах і заважають сільськогосподарським роботам, якщо це в полі. В самому Миколаєві ми були свідками, як ці масивні залізяки витягають із землі. Найчастіше це не займає багато часу. До урагану ( у нашому випадку це була саме частина урагану) під’їхав водій Валентин на тракторці. Він наполягав «труба та й труба, чого її боятися?». З труби тим часом текла вода – ураган впав просто у трубу водогону і з верхівки текла вода – такий собі фонтанчик, який поливав водою всю вулицю.

Тракторець Валентина просто піддів залізяку за хвіст, витяг із землі кількаметрову «дурепу» і поїхав до наступної. Ще одна труба застрягла просто поблизу великого супермаркету та ринку. Десятки людей ходили навколо неї, робили селфі та просто фотографували. Деякі перехожі дзвонили родичам і казали «Дивись, що нам орки прислали вночі, але нічого, наші їм дають жару».

Фотосесію припинили Валентин і його трактор. Під десятками телефонних камер вони байдуже витягли болванку із землі, піротехніки гуртом підняли трубу та віднесли на руках до кузова вантажівки. Миколаївці закінчили зйомку і розійшлися.

Залізо поїхало.

На полігоні снаряди складають, відходять на максимальну відстань і підривають. При цьому обов’язково знімають відео – і з землі, і з дрона, аби люди могли побачити – тепер все це никому не загрожує.

Відео: ДСНС УКРАЇНИ В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

РУКАМИ НЕ ЧІПАТИ

До повномасштабного вторгнення, у Миколаївській області працювало два десятки піротехніків. Їхнім завданням було ліквідовувати наслідки Першої та Другої світових війн. У землі й досі лежать боєприпаси, деяким з яких більше ста років. Тож очевидно: те, що падає на українську землю нині, ще десятиліттями становитиме небезпеку.

Від 2014-го ми неодноразово бачили це під час поїздок по Донеччині та Луганщині. Найбільше запам’яталося декілька випадків,

У селі Правдівка вибухнув склад з боєприпасами. Школяр знайшов «залізячку», приніс її додому і вирішив зняти на планшет, як крутить в руках. Мама знайшла його на підлозі з пораненнями очей, тріснутий планшет був залитий кров’ю. Хлопчика врятували, добрі люди подарували йому тоді аж два нових планшети, сусіди відмили шпалери та підлогу від крові, поки мама з дитиною була в лікарнях – спочатку Харкова, а потім у київському «Охматдиті». Дитина отримала інвалідність, тепер хлопець вже повнолітній, а село знову засипають снарядами.

Інша історія трапилася кілька років тому у місті Бахмут, яке зараз під шаленими обстрілами, але тоді було глибоким тилом. 21-річний парубок знайшов невідому залізяку, приніс додому, вирішив розібрати, а коли вона зашипіла в руках, то з переляку кинув її в свою вагітну дівчину та собаку. Їм просто пощастило: осколки посікли, але не вбили.

В Угледарі 14-річний хлопець прийшов на закинутий завод разом із друзями «набити цегли на сарай», підняв із землі «невідомий предмет» і навіщось вдарив ним об стіну. Його другу посікло живіт, самому хлопцю відірвало пальці на руці. Батько приїхав за ним на мопеді. Хлопчик їхав в лікарню і віз відірвані пальці у пакеті. Пришити їх назад лікарі не змогли.

У цих регіонах постійно проводилися заняття з мінної безпеки, де дітям пояснювали, що чіпати невідомі предмети, бити їх об стіни і тим паче розбирати – дуже погана ідея.

Але факт залишається, на територіях, які забруднені боєприпасами завжди будуть знаходитися люди, які піднімають, розбирають і луплять об стіни «невідомі залізяки».  Знайти всі ці предмети, враховуючи обсяги забруднених територій – завдання на десятки наступних років. Це можливо у тих випадках, коли бойові дії на території зупинилися.

Довідка: Загалом, починаючи з 24 лютого, піротехнічними групами ДСНС було ліквідовано понад 3500 боєприпасів. Кількість піротехніків в області збільшили з 19 до 52 співробітників.