Qırımda yaşa

Чим менше пасіонарних кримців житимуть під тиском російської диктатури, тим швидше після деокупації вони допоможуть повернути Крим до життя у вільному світі

"Erkes kibi 10 yıl türmede oturup çıhsa şin biznen olacah edi" (якби як всі відсидів 10 років, вже був би разом з нами). 

Цю фразу почув від мами кілька тижнів тому. Виявляється, Лютфіє буюканам (бабуся) так казала про свого батька, що покинув Крим до депортації, а потім емігрував до США.

Це розповсюджена думка - бути як всі. Разом. Хай навіть доведеться зазнати неймовірних тортур і поневірянь.

Тисячі кримських татар спочатку повірили радянській владі і повернулися до Криму після захоплення півострова більшовиками на початку 1920-х. "Кулаків" репресували 1928-го, інтелектуалів розстріляли 1938-го.

Вже після депортації всього народу 1944-го тисячі кримців повернулися з Румунії або Німеччини до Радянського Союзу, звільнившись з концтаборів другої світової війни. Вони одразу відправилися в депортацію, а потім відсиділи у таборах аж до смерті Сталіна.

Тепер таку модель поведінки  колаборанти насаджують в Криму щодо кримських татар, які не погодилися з окупацією.

В кожному ефірі "скабєєвих-на-мінімалках" (Евеліни Сеїтової, речників Муфтіяту і телеканалу Міллєт) можна почути про втікачів-зрадників, що покинули народ і тому не можуть виступати від його імені.

Самовбивчу думку "бути разом з народом" ця зрадницька зграя пропагандистів десятий рік поспіль вживлює в мізки людям, що живуть в умовах концтабору.

Руйнувати цю тезу складно без зразків, що спростовують хибне твердження.

У колаборантів потужні аргументи з минулого: ті, хто залишив батьківщину, розчинився в діаспорі. Натомість навіть зазнавши репресій, можна залишитися зі своїм народом.

Ця думка працює за однієї умови: якщо окупант перемагає. Перша (1783) і друга (1920) окупації Криму тривали десятиліттями, і втікачі справді більше не мали змоги повернутися до Криму без ризику втратити життя чи свободу.

Проте розпад Російської імперії 1917-го і  Радянського Союзу 1991 дав шанс десяткам народів позбутися російського насильства.

Треба завжди нагадувати, що відродження країн Балтії відбулося завдяки литовцям, латвійцям та естонцям, що покинули батьківщину пІд час радянської окупації 1940-х. Саме вони були лобістами міжнародної допомоги і інтеграції країн до євроатлантичних структур. Їхні представники очолили країни у важливі для трансформації пострадянської Балтії 1990-і.

Натомість чимало політиків, що виросли в СРСР, виявилися агентами КДБ, або просто нездатними реформувати вільні країни.

Ще яскравішим прикладом є Північна Корея. Не треба бути досвідченим соціологом, щоб зрозуміти - громадяни КНДР, що 4 покоління відрізані від світу, є рабами комуністичної династії трьох Кімів. Навіть, якщо станеться диво і режим впаде, без зовнішнього управління впродовж 20-30 років змінити соціальні практики і поведінку цих людей буде неможливо.

Звичайно "Qırımda yaşa" - важлива настанова, аби зберегти народ на своїй землі і не повторити трагедію 1944-го.

Утім, чим менше пасіонарних кримців житимуть під тиском російської диктатури, тим швидше після деокупації вони допоможуть повернути Крим до життя у вільному світі.

Пропагандисти тези "бути з народом" не є щирими прибічниками ідеї "Qırımda yaşa" (Живи в Криму).

Вони скоріше нащадки тих, хто під час депортації готовий був залишитися в Центральній Азії і підписував листи до ЦК КПРС про щасливе життя депортованого народу в Казахстані та Узбекістані.

Проблема кримських татар у тому, що в 1990-ті ми не пройшли внутрішнього очищення і люстрацій. Проте, тепер не вдасться заплющити очі на дії тих, хто "залишився з народом" і допомагає окупантам розчинити його в російському багні.