Вибори 2023. Що чекає турецьку економіку

UA SOUTH продовжує слідкувати за виборчими перегонами у Туреччині. Осман Пашаєв коротко розібрав ситуацію з економікою, посилаючись на трьох видатних турецьких економістів

Помер Кемаль Дервіш. Цю смерть не помітили в світових медіа, а в Україні про Дервіша знають хіба що професійні економісти.

Проте саме цій людині Туреччина може подякувати за швидке відновлення економіки, зростання і стабільність, що тривала 11 років - з 2002-го до 2013-го.

Кемаль Дервіш

Дервіш народився в Стамбулі від батька-турка і мами-німкені. Освіту здобув в США і багато років працював на найвищих щаблях Світового банку у Вашингтоні.

Під час економічної кризи 2001-го року уряд Туреччини запросив його як антикризового менеджера. Дервішу дали пост міністра і повну свободу дій.

Він не вигадав нічого нового, а діяв як класичний монетарист. Запровадив жорстку бюджетну дисципліну, змусив ухвалити нове законодавство щодо незалежності Центрального банку і заснування Комісії з контролю за фінансовими ринками. Відмовився від фінансування держборгу емісією і провів масову приватизацію державних підприємств. І все це - менше, ніж за рік. Саме стільки часу Дервіш обіймав міністерську посаду. 2002-го більшість партій тодішньої урядової коаліції навіть не потрапили до парламенту під час дострокових виборів. 

Дервіш пройшов до Меджлісу за списком Республіканської Народної партії і опинився в опозиції. 

До влади прийшла Партія Справедливості і Розвитку, лідер якої Реджеп Таїп Ердоган згодом став прем'єр-міністром.

Успіх Туреччини дістався поміркованим ісламістам, які продовжили курс, запроваджений Дервішем. 

Кемаль Дервіш побув депутатом до 2005-го, потім склав мандат і повернувся до міжнародних фінансових структур у Вашингтон.

А вже за рік урядовці Ердогана почали руйнувати автономні інституції, підпорядковуючи уряду всі процеси в державі.

Проте для суспільства такі зміни були непомітні: контроль за ЦБ, банками і фінансовим ринком з боку уряду бентежив невеликий прошарок фахівців. Суспільство зрозуміло, що відбувається, з початком згортання політичних свобод, коли вибухнули протести на площі Таксим 2013-го.

З того часу політика і економіка почали деградувати разом.

Інший американський економіст турецько-вірменського походження - Дарон Аджемоглу - 2018-го констатував: турецька економіка на межі банкрутства, а руйнація інституцій призведе до некерованої ситуації. Він давав Туреччині півтора-два роки. Всі його прогнози здійснилися 2021-го, коли ліра втратила 50%, а 2022-го через інфляцію майже у 100% турки збідніли удвічі.

Дарон Аджемоглу

Нарешті ще один економіст і колишній керівник Казначейства Махфі Егільмез спробував порахувати, скільки років Туреччині знадобиться для відновлення.

Якщо після виборів новий уряд відмовиться від популістських обіцянок з підняття зарплат, пенсій тощо, то для стабілізації дефіциту бюджету і торгового балансу країна потребуватиме 2-3 роки.

Махфі Егільмез

Утім, найбільше на інфляцію впливає здорожчення харчів. М'ясо стало недоступним для 20% населення. Сільське господарство скорочується шаленими темпами. Для відновлення поголів'я худоби країна потребуватиме щонайменше 10 років.

На думку Егільмеза, без зовнішніх інвестицій шансів у Туреччини нема, а вони не йдуть до країни з контрольованою судовою гілкою влади. Відбудова правової системи забере 15 років. 

Окрім того на економіку впливає деградація освіти. За Ердогана повідкривалися десятки університетів в провінційних містах, якість яких Егільмез порівнює з ПТУ. Кращі університети втратили ректорів, яких обирали професори. Ердоган ліквідував автономію вишів і попризначав лояльних людей на керівні посади. Якщо уряд почне освітню реформу, то її відродження відбудеться за 20 років.