Турецькі ліві

14 травня в Туреччині відбудуться вибори президента та парламенту. UA SOUTH продовжує аналіз головних претендентів на голоси турецьких громадян

В новому турецькому парламенті партія Ердогана і його союзники втратять навіть просту більшість. Її в Меджлісі 28 скликання найпевніше не буде ні в кого, саме тому важливим є, хто стане президентом в разі проведення дочасних виборів.

Проте вперше за багато років в Меджлісі посиляться ліві сили. На вибори йдуть два блоки: 

1. Праці і Свободи 
2. Соціалістичний

Обидва об'єднують маргінальні марксистські, ленінські та маоїстські ідеї. При цьому другий блок не пройде, а от перший, завдяки курдам, отримає щонайменше 11-12% голосів.

Курдська політсила вперше за багато років не бере участі у виборах через загрозу закриття партії Демократії Народів Конституційним судом. 

Всі курдські кандидати висунуті за списками Зеленої Лівої партії. За списком ЗЛП висуваються лідери ще трьох дрібних лівих партій, а також представники меншин: ассирійської, ромської, черкеської, алєвітської та ЛГБТ+. Проте є одна партія в блоці, що в 53 з 87 виборчих округів країни висунула власні списки. Це Турецька Робоча Партія (TIP турецькою). Вона і зараз має 4 депутатів в парламенті, що минулого разу пройшли по списках  курдів або РНП (ататюркістської опозиції).

Через те, що вони в блоці з прохідними курдами, їм не треба хвилюватися через 7% бар'єр. Якщо блок разом набирає 7%, то проходять всі партії блоку. 

У ТІР на початку виборів був рейтинг 1%, але зараз він наближається до 3%. Це не дасть можливості провести багатьох кандидатів, але своя п'ятірка яскравих трибунів скоріш за все в партії буде.

Тут треба трошки пояснити особливості турецької пропорційної системи. 

Всі провінції Туреччини є округами з різною кількістю депутатів. Маленькі провінції Байбурт і Тунджелі мають мінімальну квоту - по 1 депутату. Там на виборах відбувається фактично мажоритарка: хто набере більшість голосів, той пройде в парламент. Анталія має квоту в 17 депутатів. А  чотири найбільших міста країни поділені на округи: Стамбул і Анкара - на три, а Ізмір і Бурса на два.

Найбільший округ країни - Стамбульський округ номер три. Він має квоту в 36 депутатів. Тому кожна партія може висунути в ньому список з 36 кандидатів. А це означає, що достатньо набрати 2,78% голосів, щоб забезпечити собі одного депутата. Проте ще раз нагадаю, таке може статися, якщо в цілому по країні партія або блок здолає бар'єр 7%.

Колись саме завдяки трьом стамбульским округам, що мають квоті від 27 до 36 депутатів, до парламенту потрапляли самовисуванці. Там достатньо було набрати 3-4% в окрузі, тобто "вартість" одного депутатського місця.

У Турецької Робочої партії кожен висуванець є публічною і впізнаваною особою. Їхні 4 депутати і в чинному парламенті могли збурити сотні депутатів панівної партії палкими закидами і зрозумілими короткими революційними виступами. 

Зараз до них потягнулися відоми особи, насампепед, з акторського середовища.

Партія набирає підтримку в молоді, якій зрозумілі ліві гасла: капіталісти смокчуть кров турецького народу - якщо повалити цю владу і перерозподілити багатство, то в країні побільшає справедливості.

Для України це мабуть найменш неприйнятна з лівих партій країни. Принаймні лідер ТРП  Еркан Баш відверто зізнався в ненависті до Путіна, утім як й інші ліві у війні в Україні вони покладають відповідальність на НАТО, "що спровокувала  Росію бажанням розширення на Схід". 

Решта турецьких лівих в кращому випадку залишилися в 1980-х, а половина з них досі є або сталіністами або троцкистами.